Соляні водойми Сан-Франциско: фотографії показують їх драматичну трансформацію

Фотографії Барбари Буассан порівнюють з роботами американського художника Марка Ротко за їхні блоки глибоких червоних, помаранчевих, рожевих і зелених кольорів. Але ці відтінки не змішані на палітрі, це нефільтровані зображення солоних ставків затоки Сан-Франциско.

Знімки, зроблені протягом більш ніж десяти років, документують відновлення території від центру комерційного видобутку солі до її природного стану - приливних боліт, мулистих рівнин та інших водно-болотних угідь. Поточний проект відновлення соляних ставків Саут-Бей, який розпочався у 2003 році після того, як земля була придбана у міжнародної харчової корпорації Cargill, має на меті відновити понад 15 000 акрів соляних ставків - територію, яка приблизно дорівнює розміру Мангеттена. Про це повідомляє видання edition.cnn.com.

Насичені, неприродні кольори на ранніх фотографіях Буассан є результатом солоності води. Вона пояснює, що Dunaliella salina, водорості, які виробляють бета-каротин, червоно-помаранчевий пігмент, процвітає у солоному середовищі. Так само як і рожеві галобактерії, а також морські креветки, які харчуються водоростями і підсилюють яскраві кольори.

Відео дня

Під час реставрації штучні дамби, збудовані для затримання води для збору солі, поступово прибирають, дозволяючи приливним системам знову протікати через них.

"Ці драматичні помаранчеві, червоні, фіолетові кольори повільно перетворюються на зелені, темно-сині та коричневі", — розповідає Барбара.

Незважаючи на меншу фотогенічність, ця зміна є позитивним знаком, каже Дейв Хелсінг, виконавчий керівник проекту відновлення соляних ставків Саут-Бей. "Наша мета — позбутися цих яскравих кольорів, оскільки вони є залишками гіперсолоної води, що залишилася від днів видобутку солі", — додає він.

Таким чином, є надія, що дика природа знову затопить цю територію, від солончакових мишей, що перебувають під загрозою зникнення, до мігруючих прибережних птахів і водоплавних птахів, або таких риб, як леопардові акули та сталеголові.

Барбара Буассан виросла в цьому районі й досі живе тут із двома дочками. Вона пригадує, як вперше відвідала соляні водойми під час уроку природознавства в третьому класі. Лише через багато років, у 2010 році, коли вона летіла над ними на вертольоті, вона побачила, як вони виглядають згори.

"Візуально це було вражаюче", — каже вона. І в той момент вона вирішила простежити за відновленням затоки протягом тривалого періоду. Почала з того, що раз на рік піднімалася в повітря, щоб сфотографувати соляні ставки. Потім прийшов Covid-19, і не змогла вилетіти, вона почала експериментувати зі зйомкою з рівня землі і навіть під водою.

Сьогодні дика природа відвойовує простір. Відновлені ставки та штучні острови для гніздування створюють мілководне середовище існування, яке приваблює сотні берегових птахів і качок, що шукають їжу.

Окрім відновлення дикої природи, перетворення колишніх соляних ставків на припливні болота принесе й інші переваги, наприклад захист від повеней у міру підвищення рівня моря.

Ще одна перевага для тих, хто живе в околицях. Громадськість може отримати доступ до території через мережу стежок і оглядових майданчиків. Якщо люди познайомляться з природою, вони з більшою ймовірністю усвідомлять її цінність. Проте відвідувачі мають поважати дику природу та не вторгатись у чутливі середовища існування видів, що знаходяться під загрозою зникнення.

Раніше, OBOZ.UA повідомляв, які туристичні напрямки в Індії безпечні для жінок.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!