Жертви тоталітарної системи: 6 українських фільмів, заборонених до показу в Радянському Союзі

Пропаганда і нав'язування брехні були основою радянської системи, яка прагнула контролювати всі сфери суспільного життя, включно з культурою. У цьому плані український кінематограф не був винятком, а радше майданчиком для публічних гонінь.

У цій статті OBOZ. UA розповість про 6 шедеврів вітчизняного кіновиробництва, які радянська цензура нещадна правила і забороняла до показу.

"Совість"

"Совість" (1968) – чорно-білий фільм Володимира Денисенка про події Великої Вітчизняної війни в невеликому українському селі. Картина одразу потрапила в немилість, оскільки партизани в ній були показані неоднозначно, а про роль партії та комсомолу взагалі не йшлося.

"Совість" швиденько заборонили, а незабаром зникла і єдина копія фільму.

На щастя, у 1989 р. вона знайшлася. Фільм був показаний на Монреальському фестивалі, і сьогодні він входить до 100 найкращих українських кіноробіт.

"Білі хмари"

Фільм "Білі Хмари" (1968) Ролана Сергієнка зачіпав болючі для українського суспільства теми Голодомору та колективізації.

Стрічка зазнала жорсткої критики і з неї було вирізано багато важливих сцен. Це призвело до зміни початкової концепції і фактично картина дійшла до глядача зовсім не в тому вигляді, в якому її задумував режисер.

Відео дня

"Колодязь для спраглих"

"Криниця для спраглих" (1966) – фільм Юрія Іллєнка, знятий за сценарієм Івана Драча, відпочатку не мав шансів потрапити на екрани. Мало того, через "ідейні збочення" та критичний погляд на радянську дійсність, було наказано знищити всі його копії.

На щастя, режисерові вдалося заховати одну. Глядачі змогли побачити "Криницю для спраглих" тільки 1988 року, після 22 років повного забуття.

"Зникла грамота"

Сьогодні фільм Бориса Івченка "Зникла грамота" (1972) посідає 12-ту позицію в списку 100 найкращих робіт в історії українського кіно.

Ця стрічка з виразним національним колоритом одразу не сподобалася радянським чиновникам. Її неодноразово правили, але зрештою повністю заборонили до показу.

Лише через 12 років стрічка "Зникла грамота" вийшла на екрани і зуміла знайти своє місце в історії українського кінематографа.

"Та, що входить у море"

"Та, що входить у море" (1965) – короткометражка Леоніда Осики стала справжньою сенсацією в СРСР. У своєму дебютному фільмі режисер відмовився від словесного тексту. Замість слів він застосував світло, колір, образи, відчуття та емоції.

У підсумку фільм був звинувачений в "екзистенціалізмі" і "занепадництві", що відображало негативне ставлення влади до інноваційного художнього підходу. Глядачі змогли оцінити роботу Осики лише наприкінці 1980-х років

"Довгі проводи"

"Довгі проводи" (1971) – фільм Кіри Муратової. Після нападок цензури, Муратова рішуче відмовилася переробляти картину. У підсумку "Довгі проводи" заборонили.

Лише через 15 років, після зміни політичного клімату в країні та послаблення цензури, стрічка вийшла на екрани, і незабаром отримала кілька престижних міжнародних нагород.

Раніше OBOZ. UA розповідав про найкращі фільми про любов і спокуту.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UAвTelegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.